гадина

(людина) батяра, брехун, драб, злодій, дурисвіт, пройдисвіт, кацап, кацапюра, москвин, падлюка, паскуда, підлота, погань, поганець, ошуканець, шахрай, див. обманщик, бродяга, вор, гад, росіянин

Значення в інших словниках

1. гадина — га́дина іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гадина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що гад 1). 2》 перен., зневажл. Те саме, що гад 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гадина — ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить (Біблія. Пер. І. Огієнка); – А от що я тобі скажу. Давай лишень мінька [обмін] на одежу та виходь із сієї пакосної ямки.  Словник української мови у 20 томах
4. гадина — Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить. Нарікання на невдячних пасербів, або годованців. Сичить, як гадина піл корчем. Дуже лютий, дуже лихий. Гадину вигрів за пазухою, а тепер вона кусає його. Нарікання на невдячних вихованців.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. гадина — див. злий; змія  Словник синонімів Вусика
6. гадина — гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця у кого. Хто-небудь постійно переживає, непокоїться, мучиться у зв’язку з чимсь. Гадюка ссе коло серця у матері — не спить, переживає вона за сина (З газети).  Фразеологічний словник української мови
7. гадина — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.  Словник синонімів української мови
8. гадина — Га́дина, -ни, -ні; -дини, -дин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. гадина — ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Ключник відскочив, немов укушений гадиною (Фр., VI, 1951, 171); Коли гадина кусається — її вбивають! (Кач., Вибр., 1953, 77); *Образно. Ми підемо пісками навмання, Приспавши в серці гадину зневір’я (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах