гадина —
ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить (Біблія. Пер. І. Огієнка); – А от що я тобі скажу. Давай лишень мінька [обмін] на одежу та виходь із сієї пакосної ямки.
Словник української мови у 20 томах
гадина —
Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить. Нарікання на невдячних пасербів, або годованців. Сичить, як гадина піл корчем. Дуже лютий, дуже лихий. Гадину вигрів за пазухою, а тепер вона кусає його. Нарікання на невдячних вихованців.
Приповідки або українсько-народня філософія
гадина —
гадю́ка (га́дина) ссе ко́ло се́рця у кого. Хто-небудь постійно переживає, непокоїться, мучиться у зв’язку з чимсь. Гадюка ссе коло серця у матері — не спить, переживає вона за сина (З газети).
Фразеологічний словник української мови
гадина —
НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.
Словник синонімів української мови
гадина —
ГА́ДИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що гад 1. Ключник відскочив, немов укушений гадиною (Фр., VI, 1951, 171); Коли гадина кусається — її вбивають! (Кач., Вибр., 1953, 77); *Образно. Ми підемо пісками навмання, Приспавши в серці гадину зневір’я (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах