Значення в інших словниках
-
городовик —
городови́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
городовик —
-а, ч. У царській Росії – нижній чин міської поліції.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
городовик —
ГОРОДОВИ́К, а́, ч. У царській Росії – нижній чин міської поліції. Знать було, що то непростий поліцай, бо позад нього йшло ще двоє городовиків (А. Кащенко); – Одішлемо її [дівчину] в участок, – радить стиха старого городовика молодий, безусий (С.
Словник української мови у 20 томах
-
городовик —
Городови́к, -ка́; -вики́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
городовик —
ГОРОДОВИ́К, а́, ч. У царській Росії — нижній чин міської поліції. — Одішлемо її в участок, — радить стиха старого городовика молодий, безусий (Вас., І, 1959, 342); [Тарас:] Це у вас на селі урядники, а в Києві городовики (Сміл., Черв. троянда, 1955, 16).
Словник української мови в 11 томах
-
городовик —
Городовик, -ка м. 1) Горожанинъ, мѣщанинъ. Драг. 68. 2) Такъ называютъ въ Херсонской и Екатеринославской губерніяхъ полтавцевъ и черниговцевъ. Черноморцы такъ называютъ жителей Украины. Поп. 110.
Словник української мови Грінченка