поліцай —
Поліціянт, г. поліцист, як ім. поліцейський, (в Англії) полісмен; (в СССР) міліціонер, міліцейський, зн. мент; зб. поліцайня.
Словник синонімів Караванського
поліцай —
-я, ч. У деяких країнах, а також у дореволюційній Росії – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. || Під час Великої Вітчизняної війни – особа, завербована з місцевого населення тимчасово окупованих фашистами районів на службу в поліції.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поліцай —
поліца́й іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
поліцай —
ПОЛІЦА́Й, я, ч. У дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі (С.
Словник української мови у 20 томах
поліцай —
поліца́й (пуліца́й) працівник органів правопорядку; поліціянт (м, ср, ст): Піпа, що мав криву ногу і продавав солені пляцки, мав сиґналізувати нам поліцая (Нижанківський); Дістав листа від Мелянії. Про поліцая не пише нічого. Значить, щось там є.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
поліцай —
ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах).
Словник синонімів української мови
поліцай —
ПОЛІЦА́Й, я, ч. У дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах — особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції. На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі (Вас.
Словник української мови в 11 томах