гул

Гуд, гук, гуркіт, стугін, див. шум

Значення в інших словниках

1. гул — гул іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гул — [гул] -лу, м. (на) -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. гул — -у, ч. Віддалений або тривалий шум, що часто утворюється внаслідок злиття багатьох одноманітних або різнорідних звуків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гул — див. звучання  Словник синонімів Вусика
5. гул — ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., ЗА́КОЛОТ розм., ГАРМИ́ДЕР розм., БАЗА́Р розм., Я́РМАРОК розм., РЕ́ЙВАХ розм., КАГА́Л розм.  Словник синонімів української мови
6. гул — ГУЛ, у, ч. Віддалений або тривалий шум, що часто утворюється внаслідок злиття багатьох одноманітних або різнорідних звуків. Мелашка заспівала пісні. Пішов гул по лісі і розлився по долині срібною луною (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах