гул
ГУЛ, у, ч. Віддалений або тривалий шум, що часто утворюється внаслідок злиття багатьох одноманітних або різнорідних звуків.
Мелашка заспівала пісні. Пішов гул по лісі і розлився по долині срібною луною (Н.-Лев., II, 1956, 309);
В залі прокотився тихий гул задоволення (Кучер, Трудна любов, 1960, 458);
Кулеметна стрілянина зливається в суцільний гул (Багмут, Записки.., 1961, 120).
Словник української мови (СУМ-11)