Значення в інших словниках
-
дворянин —
дворяни́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири дворяни́на
Орфографічний словник української мови
-
дворянин —
-а, ч. Особа, що належить до дворянства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дворянин —
ДВОРЯНИ́Н (особа, що належить до дворянства), ШЛЯ́ХТИЧ, ШЛЯХТЯ́НИН рідше. Смерть не розбирає чина, а бере селянина і дворянина (прислів'я); — Я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть (І.
Словник синонімів української мови
-
дворянин —
Дворяни́н, -на, -нові; -ря́ни, -ря́н
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дворянин —
ДВОРЯНИ́Н, а, ч. Особа, що належить до дворянства. Під князями стояли дворяни (властителі більших маєтків земських), далі.. дрібна шляхта, врешті мужики (Фр., XVI, 1955, 414); Дворянин з походження, піднісся Пушкін могутнім помахом крил над своїм класом і над своїм віком (Рильський, III, 1956, 9).
Словник української мови в 11 томах
-
дворянин —
Дворянин, -на м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Гол. І. 122. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. Мет. 114. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин. Ном.
Словник української мови Грінченка