Значення в інших словниках
-
дедукція —
деду́кція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
дедукція —
Дедукция — deduction — Deduktion — метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.
Гірничий енциклопедичний словник
-
дедукція —
-ї, ж., лог. Метод дослідження, за яким окреме пізнається на основі знання загального; прот. індукція.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дедукція —
деду́кція (лат. deductio, від deduco – відводжу, виводжу) метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
дедукція —
Дедуктивні висновки, міркування, які полягають в обґрунтуванні якоїсь думки посиланням на думку, з якої вона логічно витікає; в звичайному розумінні — виведення детальних суджень із загальних, умовиводи.
Універсальний словник-енциклопедія
-
дедукція —
ДЕДУКЦІЯ (лат. deductio, від deduco — відводжу, виводжу) — у традиційній логіці перехід від загального до окремого; одна з форм умовиводу, при якій на основі загального правила логічним шляхом з одних положень, як істинних...
Філософський енциклопедичний словник
-
дедукція —
Деду́кція, -кції, -кцією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дедукція —
ДЕДУ́КЦІЯ, ї, ж., лог. Метод дослідження, за яким окреме пізнається на основі знання загального; протилежне індукція.
Словник української мови в 11 томах