Значення в інших словниках
-
дисгармонія —
дисгармо́нія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
дисгармонія —
МУЗ. какофонія, немилозвучність, неспівзвучність; П. незлагода, незгода, розлад, невідповідність.
Словник синонімів Караванського
-
дисгармонія —
-ї, ж. 1》 муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність. 2》 перен. Розлад, порушення відповідності чого-небудь із чимсь, різнобій. Психічна дисгармонія — перебільшений розвиток одних та (або) недорозвиток інших властивостей особи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дисгармонія —
(від гр. dys — заперечення і harmonia — співзучність) — неузгодженість, нестройність; поняття, близьке дисонансу.
Словник-довідник музичних термінів
-
дисгармонія —
дисгармо́нія (від дис... і гармонія) 1. Порушення закономірного поєднання музичних тонів, немилозвучність, різноголосся, розлад. 2. Відсутність розмірності, порушення гармонії. 3. Переносно – розлад, різнобій.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
дисгармонія —
ДИСОНА́НС (у музиці, співах), ДИСГАРМО́НІЯ, РО́ЗЛАД. У хаосі різних дисонансів важко було вловити мелодію (В. Собко); І враз — в ушах страшний почувся розлад, А потім — лиш в одному задзвенів Пронизливий, набридливий акорд (М. Рильський).
Словник синонімів української мови
-
дисгармонія —
Дисгармо́нія, -нії, -нією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
дисгармонія —
ДИСГАРМО́НІЯ, ї, ж. 1. муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність. Глузували [в компанії] з невловимого ритму, з незвичної мелодії, з дисгармонії в акордах (Дн. Чайка, Тв.
Словник української мови в 11 томах
-
дисгармонія —
(грец. — незгода) Порушення гармонійної цілісності художньої форми.
Архітектура і монументальне мистецтво