дисгармонія

дисгармо́нія

-ї, ж.

1》 муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність.

2》 перен. Розлад, порушення відповідності чого-небудь із чимсь, різнобій.

Психічна дисгармонія — перебільшений розвиток одних та (або) недорозвиток інших властивостей особи.

Значення в інших словниках

1. дисгармонія — дисгармо́нія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дисгармонія — МУЗ. какофонія, немилозвучність, неспівзвучність; П. незлагода, незгода, розлад, невідповідність.  Словник синонімів Караванського
3. дисгармонія — Розлад, неспівзвучність  Словник чужослів Павло Штепа
4. дисгармонія — (від гр. dys — заперечення і harmonia — співзучність) — неузгодженість, нестройність; поняття, близьке дисонансу.  Словник-довідник музичних термінів
5. дисгармонія — дисгармо́нія (від дис... і гармонія) 1. Порушення закономірного поєднання музичних тонів, немилозвучність, різноголосся, розлад. 2. Відсутність розмірності, порушення гармонії. 3. Переносно – розлад, різнобій.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. дисгармонія — ДИСОНА́НС (у музиці, співах), ДИСГАРМО́НІЯ, РО́ЗЛАД. У хаосі різних дисонансів важко було вловити мелодію (В. Собко); І враз — в ушах страшний почувся розлад, А потім — лиш в одному задзвенів Пронизливий, набридливий акорд (М. Рильський).  Словник синонімів української мови
7. дисгармонія — Дисгармо́нія, -нії, -нією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. дисгармонія — ДИСГАРМО́НІЯ, ї, ж. 1. муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність. Глузували [в компанії] з невловимого ритму, з незвичної мелодії, з дисгармонії в акордах (Дн. Чайка, Тв.  Словник української мови в 11 томах
9. дисгармонія — (грец. — незгода) Порушення гармонійної цілісності художньої форми.  Архітектура і монументальне мистецтво