диякон —
Чим розрізняються значення іменників диякон і дяк? Диякон – церковний служитель, котрий має перший ступінь священства, помічник священика.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
диякон —
дия́кон іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
диякон —
ДИЯКОН – ДЯК Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків – аж десятка з два (Г.Квітка-Основ’яненко).
Літературне слововживання
диякон —
1. Третій, найнижчий, ступінь священства й церковної ієрархії; дияконство; 2. Особа, що займає найнижчий ступінь церковної ієрархії...
Словник церковно-обрядової термінології
диякон —
[диейакон] -на, м. (на) -нов'і /-н'і, мн. -ние, -н'іў
Орфоепічний словник української мови
диякон —
-а, ч., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
диякон —
У перших християн помічник єпископа, що опікувався убогими і хворими; пізніше — духовна особа, що отримала свячення дияконату й готується до священичих свячень; після II Ватиканського Собору д. може бути також жонатий чоловік, що надає релігійні послуги (хрищення, миропомазання, шлюб).
Універсальний словник-енциклопедія
диякон —
ДИЯ́КОН, а, ч., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин. Ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах (Кв.-Осн., II, 1956, 93); Багато віруючих несли ікони, простуючи слідом за священиками і патлатими дияконами (Шиян, Гроза.., 1956, 332).
Словник української мови в 11 томах
диякон —
Диякон, -на м. и пр. = дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово Боже голосно читає. Млр. л. сб. 55.
Словник української мови Грінченка