Значення в інших словниках
-
доброчинець —
доброчи́нець іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
доброчинець —
Добродійник, філантроп, милостивець, ласкавець, патрон, р. добродій; (митців) меценат.
Словник синонімів Караванського
-
доброчинець —
-нця, ч., рідко. Те саме, що добродійник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
доброчинець —
див. Добрий
Словник синонімів Вусика
-
доброчинець —
ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст.
Словник синонімів української мови
-
доброчинець —
Доброчи́нець, -чи́нця; -чи́нці, -ців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
доброчинець —
ДОБРОЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., рідко. Те саме, що доброді́йник. Кобзар кидає в гурт селян.. виклик звабний і сміливий, звіряє людям свій словесний скарб, наче запевняє їх, що він єдиний для них у світі доброчинець (Рибак, Помилка.., 1940, 135); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
-
доброчинець —
Доброчинець, -нця м. = добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.
Словник української мови Грінченка