доброчинець —
ДОБРОЧИ́НЕЦЬ, нця, ч., рідко. Те саме, що доброді́йник. Кобзар кидає в гурт селян.. виклик звабний і сміливий, звіряє людям свій словесний скарб, наче запевняє їх, що він єдиний для них у світі доброчинець (Рибак, Помилка.., 1940, 135); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
доброчинець —
Доброчинець, -нця м. = добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.
Словник української мови Грінченка