Словник чужослів Павло Штепа

дражнити

Дрочити, задрочити, здрочувати, здрочити, поздрочувати, надрочувати, надрочити, понадрочувати, подрочувати, подрочити, роздрочувати, роздрочити, пороздрочувати, дратувати, здратовувати, здратувати, поздратовувати, подратовувати, подратувати, прозивати, прозвати, попрозивати, узвати, повзивати

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. дражнити — дражни́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. дражнити — Злити, дратувати, дрочити, задирати, роздражнювати; (прізвиськами) дражнитися, обзивати; (красою) вабити, збуджувати.  Словник синонімів Караванського
  3. дражнити — дражню, дражниш, недок., перех., розм. 1》 Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. 2》 ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, вигадуючи образливі прізвиська. 3》 Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; дратувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дражнити — Гатякати (на собак), дражнитися, дратувати, дрочити, кривити, передражнювати, передражнюватися, перекривляти, роздражнювати, роздратовувати, роздрочувати Фразеологічні синоніми: дражнити гусей; дражнити собак  Словник синонімів Вусика
  5. дражнити — дражни́ти (дратува́ти) соба́к. 1. заст. Старцювати, жебракувати. Се (ті), що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (І. Котляревський); (Відьма:) Я собак дражнила попід вікнами з старцями (Т.  Фразеологічний словник української мови
  6. дражнити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. дражнити — Дражни́ти, -жню́, дражни́ш, -жнять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дражнити — ДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, недок., перех., розм. 1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  9. дражнити — Дражни́ти, -ню́, -ниш гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть.  Словник української мови Грінченка