Значення в інших словниках
-
друїд —
друї́д іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
друїд —
Друї́д, -да; друї́ди, -дів (жрець)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
друїд —
ДРУЇ́Д, а, ч. У стародавніх кельтів — жрець. Атта Троль реве: — Сей камінь — Се олтар; отут друїди, Ще за часів бузувірства, Для богів — людей вбивали (Л. Укр., IV, 1954, 152).
Словник української мови в 11 томах