друїд

ДРУЇ́Д, а, ч. У стародавніх кельтів — жрець.

Атта Троль реве: — Сей камінь — Се олтар; отут друїди, Ще за часів бузувірства, Для богів — людей вбивали (Л. Укр., IV, 1954, 152).

Значення в інших словниках

1. друїд — друї́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. друїд — Жрець кельтський  Словник чужослів Павло Штепа
3. друїд — Друї́д, -да; друї́ди, -дів (жрець)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)