друшляк

ДРУШЛЯ́К, а́, ч. Посудина з дірочками, що служить для проціджування або протирання їжі.

Балашиха одцідила їх [вареники] на друшляк і подала на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 320);

Дружині полковника прислано повну кухню — цілий мішок білих каструль, чайників, ложок, мисок, друшляків і іншого добра (Ю. Янов., II, 1958, 277).

Значення в інших словниках

1. друшляк — друшля́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. друшляк — -а, ч. Посудина з дірочками, що служить для проціджування або протирання їжі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. друшляк — Ситечко, сито, цідилко, цідилок  Словник чужослів Павло Штепа
4. друшляк — (-а) ч.; муз. Домра. ПСУМС, 23.  Словник жарґонної лексики української мови
5. друшляк — Друшля́к, -ка́; -ляки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. друшляк — Друшляк, -ка м. 1) Родъ металлическаго или глинянаго ситца, сосудъ съ дырочками въ днѣ, чрезъ который сцѣживаютъ воду съ варениковъ, лапши, макаронъ и т. п. 2) Родъ шубки-безрукавки или длиннаго суконнаго жилета. Вх. Лем. 412.  Словник української мови Грінченка