друїд —
друї́д іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
друїд —
Жрець кельтський
Словник чужослів Павло Штепа
друїд —
ДРУЇ́Д, а, ч. У стародавніх кельтів — жрець. Атта Троль реве: — Сей камінь — Се олтар; отут друїди, Ще за часів бузувірства, Для богів — людей вбивали (Л. Укр., IV, 1954, 152).
Словник української мови в 11 томах