емісар —
еміса́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
емісар —
(секретний) посланець, представник, довірена особа, агент, посол, дипломат, як ім. уповноважений, кн. виконавець секретної місії; пор. ШПИГУН.
Словник синонімів Караванського
емісар —
-а, ч. Посланець держави, політичної організації з дорученням, неофіційною місією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
емісар —
еміса́р (від лат. emissarius – посланець) особа, що її одна держава посилає в іншу з певним дорученням (здебільшого секретним).
Словник іншомовних слів Мельничука
емісар —
ЕМІСА́Р, а, ч. Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні). Йому було літ десять, як із-за Дунаю, з Січі приїздили до них у село емісари (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах