емісар
ЕМІСА́Р, а, ч. Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні).
Йому було літ десять, як із-за Дунаю, з Січі приїздили до них у село емісари (Коцюб., І, 1955, 339);
Він [Врангель] пошле своїх емісарів у Турцію, на Балкани (Гончар, Таврія.., 1957, 580);
Візити американських емісарів в Африку нагадували паломництво віруючих у Мекку (Ком. Укр., 7, 1961, 80).
Словник української мови (СУМ-11)