Значення в інших словниках
-
епіфора —
епі́фора іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
епіфора —
(від гр. epiphora — перенесення, повторення) стилістична фігура, протилежна анафорі, полягає у повторенні одних і тих же елементів у кінці кожного паралельного рядка.
Словник стилістичних термінів
-
епіфора —
-и, ж., літ. Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень наприкінці суміжних чи близько розміщених рядків, строф і т. ін. для посилення виразності й мелодійності мови художнього твору; прот. анафора.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
епіфора —
• епіфора (грец. 'επιφορά — повторення) - стилістична фігура, повторення однакових слів, словосполучень чи речень у кінці віршованих рядків, строф або фраз у прозі, щоб виділити важливу думку. Приклад...
Українська літературна енциклопедія
-
епіфора —
епі́фора (від грец. έπιφορά – перенесення, повторення) стилістична фігура; повторення в кінці віршованих рядків, фрази однакових слів, виразів чи звукосполучень з метою посилення виразності та мелодійності мови.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
епіфора —
ЕПІ́ФОРА, и, ж., літ. Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф і т. ін.
Словник української мови в 11 томах