жердь —
жердь іменник жіночого роду, істота жердина розм.
Орфографічний словник української мови
жердь —
-і, ж., розм. Те саме, що жердина 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
жердь —
ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М.
Словник синонімів української мови
жердь —
ЖЕРДЬ, і, ж,, розм. Те саме, що жерди́на 1. — Здоров, Степане! Що ти робиш, Що понад річку з жердю ходиш? (Фр., XI, 1952, 68); Вирубав [Іван] собі жердь і всі гуси побив (Калин, Закарп. казки, 1955, 197).
Словник української мови в 11 томах
жердь —
Жердь, -ді ж. Дышло въ вѣтряной мельницѣ, которымъ ее поворачиваютъ. Полт. г.
Словник української мови Грінченка