жердь
ЖЕРДЬ, і, ж,, розм. Те саме, що жерди́на 1.
— Здоров, Степане! Що ти робиш, Що понад річку з жердю ходиш? (Фр., XI, 1952, 68);
Вирубав [Іван] собі жердь і всі гуси побив (Калин, Закарп. казки, 1955, 197).
Словник української мови (СУМ-11)ЖЕРДЬ, і, ж,, розм. Те саме, що жерди́на 1.
— Здоров, Степане! Що ти робиш, Що понад річку з жердю ходиш? (Фр., XI, 1952, 68);
Вирубав [Іван] собі жердь і всі гуси побив (Калин, Закарп. казки, 1955, 197).
Словник української мови (СУМ-11)