Значення в інших словниках
-
жуїр —
жуї́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
жуїр —
-а, ч., заст. Людина, яка шукає в житті лише забав і почуттєвих насолод.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
жуїр —
(від франц. jouir – насолоджуватись) людина, яка шукає в житті лише насолоди, гульвіса.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
жуїр —
Жуї́р, -ра; жуї́ри, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
жуїр —
ЖУЇ́Р, а, ч., заст. Людина, що шукає в житті лише забав та почуттєвих насолод. Він грає якогось жуїра, занадто вже підкреслює самозакоханість свого героя (Мист., 4, 1958, 25).
Словник української мови в 11 томах