жуїр
ЖУЇ́Р, а, ч., заст. Людина, що шукає в житті лише забав та почуттєвих насолод.
Він грає якогось жуїра, занадто вже підкреслює самозакоханість свого героя (Мист., 4, 1958, 25).
Словник української мови (СУМ-11)ЖУЇ́Р, а, ч., заст. Людина, що шукає в житті лише забав та почуттєвих насолод.
Він грає якогось жуїра, занадто вже підкреслює самозакоханість свого героя (Мист., 4, 1958, 25).
Словник української мови (СУМ-11)