завідувач —
заві́дувач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
завідувач —
[зав’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў
Орфоепічний словник української мови
завідувач —
-а, ч., чого. Той, хто завідує, керує чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
завідувач —
ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В.
Словник синонімів української мови
завідувач —
Заві́дувач, -ча, -чеві; -вачі, -чів чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
завідувач —
ЗАВІ́ДУВАЧ, а, ч., чого. Той, хто завідує, керує чим-небудь. З’явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (Собко, Нам спокій… 1959, 20)...
Словник української мови в 11 томах