загибати

Вигинати, вигнути, повигинати, загинати, загнути, позагинати, згинати, зігнути, позгинати, нагинати, нагнути, понагинати, обгинати, обігнути, огинати, огнути, перегинати, перегнути, поперегинати, пригинати, пригнути, попригинати, угинати, угнути, повгинати, див. згибати, нагибати

Значення в інших словниках

1. загибати — загиба́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. загибати — див. зникати  Словник синонімів Вусика
3. загибати — (у бою) гинути, умирати, класти голову <�голови>; (- слід) зникати, |за|пропадати, щезати, жм. ізслизати; (свідомо) іти на смерть <�хрест>; (- цвіт) нищитися, руйнуватися; док.  Словник синонімів Караванського
4. загибати — -аю, -аєш, недок., загинути і рідко загибнути, -ну, -неш; мин. ч. загинув, рідко загиб і загибнув, -ла, -ло; док. 1》 Умирати, гинути, зазвичай передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.). || Втрачати сили, здоров'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. загибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. загибати — ЗАГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГИ́НУТИ і рідко ЗАГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. заги́нув, рідко заги́б і заги́бнув, ла, ло; док. 1. Умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
7. загибати — Загиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. заги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратами — що маю робити! — мушу загибати! Камен. у.  Словник української мови Грінченка