запустілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до запустіти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
запустілий —
запусті́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
запустілий —
ЗАПУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запусті́ти. Знайшов я город наш: стоїть запустілий, Тини поламались, садок погорів… (Щог.
Словник української мови в 11 томах