запустілий

запусті́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до запустіти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. запустілий — Спорожнілий, залишений, покинутий, безлюдний, занеханий, занедбаний  Словник чужослів Павло Штепа
2. запустілий — запусті́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. запустілий — ЗАПУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запусті́ти. Знайшов я город наш: стоїть запустілий, Тини поламались, садок погорів… (Щог.  Словник української мови в 11 томах