Значення в інших словниках
-
зівок —
зіво́к іменник чоловічого роду позіхання; недогляд розм;, форма 'зівака́' вживається лише у фразеологізмі
Орфографічний словник української мови
-
зівок —
-вка, ч., розм. 1》 Те саме, що позіхання. 2》 перен. Недогляд, промах. Дати зівка — через неуважність, розгубленість тощо не помітити чого-небудь, пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін.; проґавити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зівок —
дава́ти / да́ти зівка́. 1. Не використовувати слушної для чого-небудь нагоди через некмітливість, недосвідченість, нерішучість і т. ін. — Не шкодуй за тим, що обмина (життя) тебе; не давай зівка, коли воно само тобі дається до рук!...
Фразеологічний словник української мови
-
зівок —
ПОЗІХА́ННЯ, ПО́ЗІХ, ЗІВО́К розм., ПОЗІХО́ТА розм. — Добрий ранок, — захрипло, після сну, вітається господар і випещеною рукою прикриває позіхання (М. Стельмах); (Шевчик:) У вас усі позіхають, і мене позіхи беруть, коли дивлюсь на вас. Чи не на дощ? (В.
Словник синонімів української мови
-
зівок —
ЗІВО́К, вка, ч., розм. 1. Те саме, що позіха́ння. 2. перен. Недогляд, промах. Тільки тепер Ігор побачив свою фатальну помилку. Навіть не помилку, а просто зівок (Багмут, Щасл. день.., 1951, 103).
Словник української мови в 11 томах