зіниця —
зіни́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
зіниця —
(в оці) чоловічок; мн. ЗІНИЦІ, д. зіньки.
Словник синонімів Караванського
зіниця —
[з'іниц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
зіниця —
-і, ж. 1》 Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. || розм. Райдужна оболонка ока. 2》 розм., рідко. Те саме, що око.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зіниця —
Круглий або овальний отвір у райдужній оболонці ока, крізь яку світло потрапляє в око; звуження і розширення з. регулює надходження світла до ока.
Універсальний словник-енциклопедія
зіниця —
як зіни́цю о́ка, зі сл. берегти́, хова́ти і под. Дуже пильно. Ще більше будемо .. берегти як зіницю ока, берегти й вивчати безцінну спадщину нашу прекрасну (П. Тичина); Сам не знаю, як те сталося, а загадав я собі: “Якщо не загублю сопілку, то живий буду!...
Фразеологічний словник української мови
зіниця —
ЗІНИ́ЦЯ (отвір у райдужній оболонці ока), ЧОЛОВІ́ЧОК розм. Ніхто не помічав у зіницях сірих очей Митиних вогника неспокійного, що обіцяв розгорітись ентузіазмом (М.
Словник синонімів української мови
зіниця —
ЗІНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Отвір у райдужній оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння. Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку, від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі зіницю (Наука..
Словник української мови в 11 томах
зіниця —
Зіни́ця, -ці ж. Зрачекъ.
Словник української мови Грінченка