Значення в інших словниках
-
канитель —
каните́ль іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
канитель —
див. морока
Словник синонімів Вусика
-
канитель —
-і, ж. 1》 Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель. 2》 М'яка металева обмотка музичних струн для одержання низьких звуків. 3》 перен. Зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
канитель —
(фр. cannetille) — м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання пальців струною під час гри.
Словник-довідник музичних термінів
-
канитель —
каните́ль (франц. cannetille) 1. Тонка металева (золота або срібна) нитка для вишивання. 2. Переносно – зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
канитель —
КАНИТЕ́ЛЬ, і, ж. Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель.
Словник української мови в 11 томах