канитель

каните́ль

-і, ж.

1》 Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель.

2》 М'яка металева обмотка музичних струн для одержання низьких звуків.

3》 перен. Зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.

Значення в інших словниках

1. канитель — каните́ль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. канитель — див. морока  Словник синонімів Вусика
3. канитель — Тяганина, морока, маруда  Словник чужослів Павло Штепа
4. канитель — (фр. cannetille) — м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання пальців струною під час гри.  Словник-довідник музичних термінів
5. канитель — каните́ль (франц. cannetille) 1. Тонка металева (золота або срібна) нитка для вишивання. 2. Переносно – зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. канитель — КАНИТЕ́ЛЬ, і, ж. Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель.  Словник української мови в 11 томах