канитель

каните́ль

(франц. cannetille)

1. Тонка металева (золота або срібна) нитка для вишивання.

2. Переносно – зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.

Значення в інших словниках

1. канитель — каните́ль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. канитель — див. морока  Словник синонімів Вусика
3. канитель — -і, ж. 1》 Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель. 2》 М'яка металева обмотка музичних струн для одержання низьких звуків. 3》 перен. Зайва втрата часу; тяганина, морока; щось дуже нудне, одноманітне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. канитель — Тяганина, морока, маруда  Словник чужослів Павло Штепа
5. канитель — (фр. cannetille) — м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання пальців струною під час гри.  Словник-довідник музичних термінів
6. канитель — КАНИТЕ́ЛЬ, і, ж. Дуже тонкий, як нитка, витий позолочений або посріблений дріт для гаптування. Золота канитель.  Словник української мови в 11 томах