качалка —
кача́лка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
качалка —
-и, ж. 1》 Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2》 Валик дивана, канапи. 3》 розм. Те саме, що крісло-гойдалка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
качалка —
КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. – Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О.
Словник української мови у 20 томах
качалка —
ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н.
Словник синонімів української мови
качалка —
КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. — Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор.
Словник української мови в 11 томах
качалка —
Качалка, -ки ж. 1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Катокъ для укачиванія полей.
Словник української мови Грінченка