качалка

КАЧА́ЛКА, и, ж.

1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо.

— Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор., І, 1957, 235);

Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Янов., IV, 1959, 241);

Побачивши якось, що її робітниця вибиває качалкою пил з килимів, розвішавши їх на подвір’ї, я почав їй допомагати (Сміл., Сашко, 1957, 164).

2. Валик дивана, канапи.

В кімнатці усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м’якими качалками та подушками (Н.-Лев., V, 1966, 312);

Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (Коз., Сальвія, 1959, 6).

3. розм. Те саме, що крі́сло-го́йдалка.

[Шумейко:] Не турбуйтеся, сам знаю, що до чого. (Сідає в качалку) (Мик., І, 1957, 506).

Значення в інших словниках

1. качалка — кача́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. качалка — -и, ж. 1》 Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2》 Валик дивана, канапи. 3》 розм. Те саме, що крісло-гойдалка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. качалка — 1. гойдалка, колиска, ореля, орель 2. це на тісто  Словник чужослів Павло Штепа
4. качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. – Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О.  Словник української мови у 20 томах
5. качалка — ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н.  Словник синонімів української мови
6. качалка — Качалка, -ки ж. 1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Катокъ для укачиванія полей.  Словник української мови Грінченка