кача

КАЧА́, а́ти, с. Пташа качки.

Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Мирний, І, 1954, 236);

На плесі раптом зашуміла вода, ніби туди хто висипав з лантуха пампушки. Сів табунець качат (Досв., Вибр., 1959, 411).

Значення в інших словниках

1. Кача — Ка́ча іменник жіночого роду річка  Орфографічний словник української мови
2. кача — I кач`а-ати, с. Пташа качки. II к`ача-і, ж. Вокальна п'єса імітаційного характеру часів Раннього Відродження; змальовувала картини полювання, побутові сцени.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кача — (іт. caccia — полювання, погоня, переслідування) — вокальний твір імітаційного складу часів раннього Відродження, який змальовував картини полювання, жанрово — побутові сцени. К. була поширена в Італії (триголосна К.) та Франції (двоголосна К.).  Словник-довідник музичних термінів
4. кача — КАЧА́, а́ти, с. Те саме, що каченя́. Гей, пливе кача по Тисині, Пливе кача по Тисині (з народної пісні); Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Панас Мирний); На плесі раптом зашуміла вода...  Словник української мови у 20 томах
5. кача — КАЧЕНЯ́ (маля качки), КАЧА́, КРЯЧА́ розм., ВУТЯ́ діал., ВУТЕНЯ́ діал., ТА́СЯ дит.; ЧИРЯ́ (маля дикої качки). За городом качки пливуть, Каченята крячуть (пісня); На подвір'ї повно качат, курчат та кролят (О.  Словник синонімів української мови
6. кача — Кача́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кача — Кача, -чати с. (мн. качата и качата. Камен. у.). Утенокъ. Гусята, качата гречку поїли. н. п. Качка качат вивела. Мнж. 36. ум. качатко, качаточко. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 660.  Словник української мови Грінченка