качалка
КАЧА́ЛКА, и, ж.
1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо.
— Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор., І, 1957, 235);
Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Янов., IV, 1959, 241);
Побачивши якось, що її робітниця вибиває качалкою пил з килимів, розвішавши їх на подвір’ї, я почав їй допомагати (Сміл., Сашко, 1957, 164).
2. Валик дивана, канапи.
В кімнатці усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м’якими качалками та подушками (Н.-Лев., V, 1966, 312);
Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (Коз., Сальвія, 1959, 6).
3. розм. Те саме, що крі́сло-го́йдалка.
[Шумейко:] Не турбуйтеся, сам знаю, що до чого. (Сідає в качалку) (Мик., І, 1957, 506).
Значення в інших словниках
- качалка — кача́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- качалка — -и, ж. 1》 Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2》 Валик дивана, канапи. 3》 розм. Те саме, що крісло-гойдалка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- качалка — 1. гойдалка, колиска, ореля, орель 2. це на тісто Словник чужослів Павло Штепа
- качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. – Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О. Словник української мови у 20 томах
- качалка — ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н. Словник синонімів української мови
- качалка — Качалка, -ки ж. 1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Катокъ для укачиванія полей. Словник української мови Грінченка