качалка
ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н. Тихий); В кімнаті усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м'якими качалками та подушками (І. Нечуй-Левицький).
КАЧА́ЛКА (кругла палиця для розкачування тіста, вигладжування, вирівнювання білизни тощо), ВАЛО́К, МА́ГЕЛЬ (МА́ГІЛЬ) діал. Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Яновський); Тісто розкачують валком (Словник Б. Грінченка); Стукіт маґля, ступи, ціпів і кузні, свист машини.. — ніщо се майже ніякого впливу не мало на її нерви (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- качалка — кача́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- качалка — -и, ж. 1》 Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2》 Валик дивана, канапи. 3》 розм. Те саме, що крісло-гойдалка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- качалка — 1. гойдалка, колиска, ореля, орель 2. це на тісто Словник чужослів Павло Штепа
- качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. – Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О. Словник української мови у 20 томах
- качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. — Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор. Словник української мови в 11 томах
- качалка — Качалка, -ки ж. 1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Катокъ для укачиванія полей. Словник української мови Грінченка