1. Словник української мови Грінченка

качалка

Качалка, -ки

ж.

1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб.

2) Катокъ для укачиванія полей.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. качалка — кача́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. качалка — -и, ж. 1》 Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2》 Валик дивана, канапи. 3》 розм. Те саме, що крісло-гойдалка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. качалка — 1. гойдалка, колиска, ореля, орель 2. це на тісто Словник чужослів Павло Штепа
  4. качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. – Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О. Словник української мови у 20 томах
  5. качалка — ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н. Словник синонімів української мови
  6. качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. — Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор. Словник української мови в 11 томах