качалка

КАЧА́ЛКА, и, ж.

1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо.

– Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О. Стороженко);

Побачивши якось, що її робітниця вибиває качалкою пил з килимів, розвішавши їх на подвір'ї, я почав їй допомагати (Л. Смілянський);

Розтопила піч, нагріла води, дістала із скрині чисту, викачану рублем та качалкою сорочку, заворкувала біля Павла голубкою (Григорій Тютюнник);

Заходилась розкачувати качалкою тісто в тонкий лист, щоб на весь стіл розплескався (Ю. Логвин);

* У порівн. Колода кругла, як качалка, ще й погойдується, коли на неї ступити (А. Дімаров).

2. Валик дивана, канапи.

В кімнатці усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м'якими качалками та подушками (І. Нечуй-Левицький);

Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (В. Козаченко);

* Образно. Там ковдра і простирадло, зібгані разом у одну качалку від подушки навскоси аж до цього бокового крайка ліжка, безневинно ряботіли смугами сонця (Т. Осьмачка).

3. розм. Верхня частина стебла рослин родини рогозових, очерету і т. ін., яка нагадує валик.

Хлопчина вподобав підстрибом, повз стадіон і сільклуб з обірваною віконницею, по білому прослідку гнати до синьокрилих бабок на качалках рогози (Є. Пашковський).

4. рідко. Те саме, що крі́сло-го́йдалка.

Розбудили мене буйні, бравурні звуки піаніно. Виходжу на веранду й знову сідаю на качалку (М. Івченко);

[Шумейко:] Не турбуйтеся, сам знаю що до чого. (Сідає в качалку) (І. Микитенко);

Кожного разу, коли була гарна погода і Галинку вивозили на качалці в сад, вони йшли до неї (В. Малик).