качалка

ВА́ЛИК (туго набита подушка циліндричної форми на краях дивана, канапи), КАЧА́ЛКА. Тільки-но торкнувшись головою диванного валика, він одразу замимрив щось нерозбірливе (Н. Тихий); В кімнаті усе було по-давньому: ті самі широкі канапи, обкладені м'якими качалками та подушками (І. Нечуй-Левицький).

КАЧА́ЛКА (кругла палиця для розкачування тіста, вигладжування, вирівнювання білизни тощо), ВАЛО́К, МА́ГЕЛЬ (МА́ГІЛЬ) діал. Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Яновський); Тісто розкачують валком (Словник Б. Грінченка); Стукіт маґля, ступи, ціпів і кузні, свист машини.. — ніщо се майже ніякого впливу не мало на її нерви (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. качалка — кача́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. качалка — -и, ж. 1》 Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. 2》 Валик дивана, канапи. 3》 розм. Те саме, що крісло-гойдалка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. качалка — 1. гойдалка, колиска, ореля, орель 2. це на тісто  Словник чужослів Павло Штепа
4. качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. – Пом'ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (О.  Словник української мови у 20 томах
5. качалка — КАЧА́ЛКА, и, ж. 1. Кругла, гладко витесана палиця для розкочування білизни, тіста, вигладжування, вирівнювання одягу тощо. — Пом’ялись у хрещеного батька жупани, так він, щоб розгладжувать їх, і зробив качалку (Стор.  Словник української мови в 11 томах
6. качалка — Качалка, -ки ж. 1) Скалка для раскатыванія тѣста и бѣлья. На річці попрала, качалкою покачала. Чуб. 2) Катокъ для укачиванія полей.  Словник української мови Грінченка