Значення в інших словниках
-
кислиця —
кисли́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
кислиця —
-і, ж. 1》 Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. 2》 Дрібний плід цієї яблуні. Кислиці розводити — плакати жаліючись; скиглити, хникати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кислиця —
КИСЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня. І тепер там, коло скелі, де росте стара кислиця, є прикмета, ніби невеличка западина (І.
Словник української мови у 20 томах
-
кислиця —
мов кисли́цю з’їв, зі сл. подиви́тися, гля́нути і под. Скоса, неприязно. Подивився мов кислицю з’їв (Укр.. присл..). на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші!...
Фразеологічний словник української мови
-
кислиця —
КИСЛИ́ЦЯ (дика яблуня; дуже кислий її плід), КВАСНИ́ЦЯ розм. Давно обсипався цвіт з груш і кислиць (О. Донченко); Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (І. Котляревський); Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (пісня).
Словник синонімів української мови
-
кислиця —
Кисли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кислиця —
КИСЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. Червонуваті небілені окола хатів ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
кислиця —
Кислиця, -ці ж. 1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) наговорив на вербі груші, на осиці кислиці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) хто кислиці поїв, а на кого оскома напала. Въ чужомъ пиру похмѣлье. Ном.
Словник української мови Грінченка