кислиця

Значення в інших словниках

1. кислиця — кисли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. кислиця — -і, ж. 1》 Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. 2》 Дрібний плід цієї яблуні. Кислиці розводити — плакати жаліючись; скиглити, хникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кислиця — КИСЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня. І тепер там, коло скелі, де росте стара кислиця, є прикмета, ніби невеличка западина (І. Словник української мови у 20 томах
4. кислиця — мов кисли́цю з’їв, зі сл. подиви́тися, гля́нути і под. Скоса, неприязно. Подивився мов кислицю з’їв (Укр.. присл..). на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші!... Фразеологічний словник української мови
5. кислиця — КИСЛИ́ЦЯ (дика яблуня; дуже кислий її плід), КВАСНИ́ЦЯ розм. Давно обсипався цвіт з груш і кислиць (О. Донченко); Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (І. Котляревський); Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (пісня). Словник синонімів української мови
6. кислиця — Кисли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кислиця — КИСЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. Червонуваті небілені окола хатів ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. кислиця — Кислиця, -ці ж. 1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) наговорив на вербі груші, на осиці кислиці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) хто кислиці поїв, а на кого оскома напала. Въ чужомъ пиру похмѣлье. Ном. Словник української мови Грінченка