кислиця
КИСЛИ́ЦЯ, і, ж.
1. Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня.
І тепер там, коло скелі, де росте стара кислиця, є прикмета, ніби невеличка западина (І. Нечуй-Левицький);
Несли щедрі дари і грілися під сонцем рясні від урожаю дикі кислиці та груші (А. Шиян);
// Про яблуню.
Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (І. Нечуй-Левицький).
2. Дрібний, дуже кислий плід лісової яблуні.
Хто кислиці поїв, а кого оскома напала (прислів'я);
В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка, щойно назбирані в лісі (О. Ільченко);
Це вже були добре знайомі Данькові місця, в дитинстві він не раз сягав сюди на лісові свої промисли по хміль та по кислиці (О. Гончар);
Є така приказка в святому письмі: “Батьки їли кислиці, а оскома в синів на зубах” (І. Білик);
Значно більше, ніж у наш час, населення Київської Русі використовувало дари лісу: лісові горіхи, гриби, ягоди, кислиці, дикі груші, калину (з наук.-попул. літ.);
// Про яблуко, особливо кисле.
Із'їв Адам із Євою кислицю, А нам прийшлось за їх [них] оскому проганять (П. Гулак-Артемовський);
Німий .. дістав .. холодну червонобоку кислицю і став їсти, важко рухаючи враз отерплими щелепами (Григір Тютюнник);
* У порівн. Дочка [Латина] була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичем (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- кислиця — кисли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кислиця — -і, ж. 1》 Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. 2》 Дрібний плід цієї яблуні. Кислиці розводити — плакати жаліючись; скиглити, хникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кислиця — Квасниця Словник чужослів Павло Штепа
- кислиця — мов кисли́цю з’їв, зі сл. подиви́тися, гля́нути і под. Скоса, неприязно. Подивився мов кислицю з’їв (Укр.. присл..). на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші!... Фразеологічний словник української мови
- кислиця — КИСЛИ́ЦЯ (дика яблуня; дуже кислий її плід), КВАСНИ́ЦЯ розм. Давно обсипався цвіт з груш і кислиць (О. Донченко); Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (І. Котляревський); Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (пісня). Словник синонімів української мови
- кислиця — Кисли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кислиця — КИСЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. Червонуваті небілені окола хатів ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- кислиця — Кислиця, -ці ж. 1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) наговорив на вербі груші, на осиці кислиці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) хто кислиці поїв, а на кого оскома напала. Въ чужомъ пиру похмѣлье. Ном. Словник української мови Грінченка