кислиця
КИСЛИ́ЦЯ, і, ж.
1. Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами.
Червонуваті небілені окола хатів ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев., II, 1956, 389);
Давно обсипався цвіт з груш і кислиць, і тепер на деревах повільно наливалися соком маленькі плоди (Донч., IV, 1957, 115).
2. Дрібний плід цієї яблуні.
Подивився, мов кислицю з’їв (Укр.. присл.., 1955, 280);
Він.. кидався і на мочені кислиці, і на палені горіхи (Кв.-Осн., II, 1956, 476);
В козубі торохкотіли ще зовсім зелені кислиці, лісові яблучка, щойно назбирані в лісі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 472).
◊ Кисли́ці розво́дити — плакати жаліючись; скиглити, хникати.
— У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! — Віктор тер очі, схлипував (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 28).
Значення в інших словниках
- кислиця — кисли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кислиця — -і, ж. 1》 Дика яблуня з дрібними, дуже кислими плодами. 2》 Дрібний плід цієї яблуні. Кислиці розводити — плакати жаліючись; скиглити, хникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кислиця — Квасниця Словник чужослів Павло Штепа
- кислиця — КИСЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дика яблуня, яку використовують як підщепу для культурних сортів; лісова яблуня. І тепер там, коло скелі, де росте стара кислиця, є прикмета, ніби невеличка западина (І. Словник української мови у 20 томах
- кислиця — мов кисли́цю з’їв, зі сл. подиви́тися, гля́нути і под. Скоса, неприязно. Подивився мов кислицю з’їв (Укр.. присл..). на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші!... Фразеологічний словник української мови
- кислиця — КИСЛИ́ЦЯ (дика яблуня; дуже кислий її плід), КВАСНИ́ЦЯ розм. Давно обсипався цвіт з груш і кислиць (О. Донченко); Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (І. Котляревський); Ой зацвіли в саду вишні, зацвіли квасниці (пісня). Словник синонімів української мови
- кислиця — Кисли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кислиця — Кислиця, -ці ж. 1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) наговорив на вербі груші, на осиці кислиці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) хто кислиці поїв, а на кого оскома напала. Въ чужомъ пиру похмѣлье. Ном. Словник української мови Грінченка