кислиця

мов кисли́цю з’їв, зі сл. подиви́тися, гля́нути і под. Скоса, неприязно. Подивився мов кислицю з’їв (Укр.. присл..).

на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші..,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Наказав на вербі груш (Сл. Б. Грінченка). на вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці. — Вже ви, мамо, наговорите на вербі груші, а на осиці кислиці (І. Нечуй-Левицький). що на вербі́ (й́) гру́ші росту́ть. Він набалакає, що на вербі груші ростуть! (Укр.. присл..); — Годі тобі, дівчино; Шпак нісенітницю таку тобі розкаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов). тако́го, що на ве́рбі гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть. Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть! (Марко Вовчок); // Неправда, брехня. А може, то така правда, Як на вербі груші (Т. Шевченко). 2. зі сл. обіця́ти. Щось нездійсненне, нереальне. Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка).

про́бувати / попро́бувати кисли́ць від кого і без додатка. Зазнавати покарання, докорів, тиску і т. ін.; терпіти. Через неї (сестру) мені часто доводилось од матері пробувать кислиць: оце було зачеплю її або штовхну, .. то вона зараз біжить до матері жалітися, а мати мені зараз .. було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький).

розво́дити (розсипа́ти) / розвести́ (розси́пати) кисли́ці. Скаржитись, плакати, піддаватися відчаю. — У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! — Віктор тер очі, схлипував (П. Автомонов); — Яка ж у тебе любов, коли ти покохав гоноровиту панну, а зразу й кислиці розсипав, тільки дістав одкоша! (О. Ільченко). ква́сити кисли́ці. — На кригу? — жахається Миколка.— Еге ж — Не треба, Володимире,— кривиться Миколка й забуває, що він молодець.— О, ти ще зараз почни квасити кислиці,— набурмосився старшенький на меньшенького і рвучко відвернувся від нього (М. Стельмах).

ти́кати (під ніс) кисли́ці кому. Сварити кого-небудь. Прийду, було, додому й сестрі принесу пучок ожини. А мати знов мені тиче кислиці: “Навіщо ти, Васильку, замазав білу сорочку ожиною?” (І. Нечуй-Левицький); Було, заберу яєчка з гнізда та й принесу додому сестрі. Мама мені за яєчка знов тиче під ніс ті капосні кислиці (І. Нечуй-Левицький).