кисличка
КИСЛИ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до кисли́ця.
Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (О. Іваненко);
Перед ґанком яблунька кисличка, бузина i срiбний верболiз. А в хатинi простудилась пiчка, i чадить, i чмихає до слiз (І. Жиленко);
– Отак, як бач! Хто кислички поїв, а кого оскома напала, – сказав Загнибіда, чухаючи потилицю (Панас Мирний).
2. розм. Те саме, що я́блучко 4.
Дідусь було з кисличок дубових чорнило їм робить, соломинкою писати бублички вчить їх було (А. Тесленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кисличка — кисли́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кисличка — -и, ж. Зменш. до кислиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кисличка — діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) кому і без додатка. Хто-небудь буде покараний за якусь провину. — Іди сюди, волоцюго..! З тебе все лихо встає. Іди й ти (Василю) за нами. Фразеологічний словник української мови
- кисличка — Кисли́чка, -чки, -чці; -ли́чки, -ли́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кисличка — КИСЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до кисли́ця. Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (Ів., Опов., 1949, 172); — Ходім же тепер укупі додому та в перекупки купим кисличок (Кв.-Осн., II, 1956, 36). ◊ Діста́неться (діста́лося, бу́де) на кисли́чки див. дістава́тися. Словник української мови в 11 томах
- кисличка — Кисличка, -ки ж. 1) ум. отъ кислиця. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. 2) Дубовые орѣшки. Про хвороби, 14. 3) мн. раст. Pyrola secunda L. ЗЮЗО. І. 169. Словник української мови Грінченка