клапан —
кла́пан іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
клапан —
Хлипавка; (у мідних трубах) пістон.
Словник синонімів Караванського
клапан —
[клапан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў
Орфоепічний словник української мови
клапан —
Клапан — valve — Ventil, Klappe – деталь, заслінка або пристрій для управління витратами газу, пари або рідини в машинах і трубопроводах шляхом зміни площі прохідного перерізу. Застосовують К. для створення перепаду тиску (дросельні...
Гірничий енциклопедичний словник
клапан —
-а, ч. 1》 У механізмі, машині – накривка, що прикриває отвір, крізь який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Запобіжний клапан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клапан —
(від нім. Klappe — кришка, заслінка, клапан) — деталь механізму духових і пневматичних інструментів, яка призначена для зміни висоти звуку шляхом відкривання та закривання отворів в корпусі інструмента для змінювання довжини каналу. Винайдений в XVI ст.
Словник-довідник музичних термінів
клапан —
КЛА́ПАН, а, ч. 1. техн. Деталь механізму – накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина і т. ін. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (В.
Словник української мови у 20 томах
клапан —
клапа́н (від нім. Кlарре) заслінка.
Словник іншомовних слів Мельничука
клапан —
КЛА́ПАН, а, ч. 1. У механізмі, машині — накривка, що прикриває отвір, через який проходить пара, газ, рідина тощо; хлипавка. Старі котли, забиті рурки, погнуті клапани тремтять від напруження (Еллан, II, 1958, 10); Запобіжний клапан; *Образно.
Словник української мови в 11 томах
клапан —
Клапан, -на м. 1) Клапанъ. Внизу дудочки прироблюються два клапани, котрі одкриваються і зачиняються. Ком. І. 70. 2) = клап і. Гол. Од. 22.
Словник української мови Грінченка