Значення в інших словниках
-
клоака —
клоа́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
клоака —
-и, ж. 1》 Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік. || Помийна яма, звалище. 2》 перен., ірон. Про забруднене, запущене із санітарного погляду місце, приміщення тощо. || зневажл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
клоака —
КЛОА́КА, и, ж. 1. Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік. У Римській імперії клоаки спочатку будували для зливання вод із місцевих боліт (з наук.-попул. літ.). 2. перен., зневажл.
Словник української мови у 20 томах
-
клоака —
клоа́ка (лат. cloaca, від cluo – очищую, промиваю) 1. біол. Розширена кінцева частина задньої кишки у деяких риб, усіх земноводяних, плазунів, птахів та однопрохідних ссавців, в яку відкриваються статеві протоки й сечоводи. 2. тех.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
клоака —
Кінцева частина стравоходу, у якій відкриваються сечоводи та статеві протоки; є у птахів та однопрохідних ссавців.
Універсальний словник-енциклопедія
-
клоака —
КЛОА́КА, и, ж. 1. Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік; // Помийна яма, звалище. 2. перен., ірон. Про забруднене, запущене із санітарного погляду місце, приміщення тощо. Ми [арештанти] ж тут живемо в клоаці (Фр.
Словник української мови в 11 томах